Для тих осіб, котрі ідуть до сповіді нагадуємо про основні речі.

Пам’ятаймо, що сповідь – це Тайна покаяння, це велике таїн­ство Божої любови й милосердя до грішника. Mи, обмиті з наших гріхів у Хрищенні та обдаровані освячу­ючою Божою ласкою, знову чинимо зі злоби чи немочі гріхи. Що ж тоді робити? Господь не від­кидає нас і не відвертається, але гото­вий знову нам простити (див. Лк. 15,12-32). Але для одержан­ня його прощення, треба перш за все його бажати і мати біль душі за особисті гріхи, покаятися і поста­новити жити з Христом. Коли визнає­мо наші провини перед священиком і через його уста одержуємо прощення наших гріхів, тоді стаємо певні у тому, що гріхи не тільки прощені, але ще і відпущені.


Це і є сповідь, яку встано­вив по своїм воскресінні Христос, кажу­чи до апостолів, а через них до їхніх послідовників: “Прийміть Духа Святого, Кому відпустите гріхи — відпустяться їм, кому ж затримаєте — затримаються” (Ів. 20,22-23).

Що треба зробити, щоб наша сповідь була добра?

  • зробити іспит сумління;
  • збудити в собі жаль за гріхи;
  • постановити виправитися;
  • визнати гріхи перед священиком у сповіді;
  • відбути покуту, яку дає сповідник

Іспит сумління

 

Пригадую собі, коли я останній раз сповідався (сповідалася) і чи не затаїв (затаїла) якогось гріха. Котрий гріх затаїв і скільки разів? При кожнім тяжкім грісі пригадую собі, скільки приблизно разів я допустився його.

1-ша Божа заповідь: Нехай не буде у тебе чужих богів

Чи сумнівався (сумнівалася) в прав­дах віри і такі сумніви творив перед кимось іншим? Стидався відверто визна­вати свою віру? Мовчав, коли хтось го­ворив проти Бога, Церкви і віри? Занедбував молитви? Як поводився під час богослуження? Належав до атеїстичних ор­ганізацій? Звертався до ворожок, сам займався ворожінням, магічними діями? Вірив у силу пороблення і безсилість Бога? Чи зaхоплювaвcя чимоcь чи кимоcь обожеcтвлюючи? Не віддaвaв перевaгу Божим cпрaвaм, більше клопотaвcя про людське.

2-а Божа заповідь: Не взивай намарне імені Бога

Чи вимовляв без пошани ім’я Бога або святих? Кляв? Насміхався з релі­гійних обрядів? Вживав святих слів до жартів? Присягав криво? Нищив свя­щенні, церковні речі?

3-тя Божа заповідь: Пам’ятай день святий святкувати

Чи відвідувaв Службу Божу в неділі і свята з власної причини чи лінивcтвa? Як часто? Працював тяжко в не­ділі або свята без конечної потреби? Занедбував можливість краще пізнати правди християнської віри?

4-та Божа заповідь: Шануй батька твого і матір твою

Чи зневажав своїх батьків, родичів, учителів та настоятелів, смутив їх, був їм неслухняний, невдячний? Бажав їм злого, говорив зле про них, чинив їм кривду?

5-та Божа заповідь: Не вбивай

Чи вдіяв комусь шкоду в здоров’ю, брав участь у бійці, розбуджував нена­висть, бажав комусь зла, проклинав, був мстивий? Давав комусь соблазнь, намовляв до гріха? Уживав наркотики або давав їх комусь? Вкоїла аборт або причинився до нього порадою, дозволом чи ділом? Доводив до нервових стресів себе чи інших?

6-та і 9 – та Божі заповіді: Не чужолож; Не пожадай жінки ближнього твого

Чи любувався в нечистих думках, оглядав непристойні малюнки, фото, фільми? Говорив сороміцькі слова? Чи при молодших? Учинив безстидні діла, сам чи з кимсь, і як ча­сто? Приставав з безсоромними людьми? Читав неморальні книжки? Розбив комусь подружжя? Був у домі розпусти? Чи сумлінно сповняв свої подружні обов’язки? Чи заховував подружню вірність у думках, поглядах, словах чи вчинках?

7-ма і 10-та божі заповіді: Не кради; Не пожадай нічого, що є власністю твого ближнього

Чи вкрав щось? Ошукав когось? Ро­бив легкодушно довги, витрачав гроші на непотрібні речі, грав азартні ігри? Марнував час? Заздрив комусь? Скривдив когось? Направив заподіяну шкоду, віддав позичену або знайдену річ, гроші? Вкоїв якусь несправедливість? Привласнював чужу добру славу?

8-ма божа заповідь: Не свідчи ложно на ближнього

Чи говорив неправду, виявляв без потреби чужі хиби? Посуджував не­справедливо? Пліткувaв? Обмовляв, брав участь у пустих розмовах? Виявив чужу тайну, образив когоcь?

Церковні заповіді

Чи дотримувaвcя піст? Пaм’ятaв про молитву рaно, вечір, у чacі дня? Пропустив великодню сповідь або святе причастя? Брав участь у гучних заба­вах у недозволеному часі? Читав злі і пу­сті книжки, часописи; давав їх іншим читати?

Головні гріхи

Чи був гордий? Понижував інших? Радів з чиєїсь шкоди або нещастя? Була заздрість? Зловживав алкоголем, був п’яний? Чи було переїдання чи зіпсуття харчів? Був лінивий у домашніх, релігійних, по-роботі обов’язках?
Бог є Світло, і немає в Ньому пітьми”, тому усе, що несе пітьму, підлягає погибелі і не має майбутнього. Людині дається життя, щоб вона могла вибирати і прилучитися до добра, чи – до зла. Людську волю в цьому плані ніхто не обмежує. Але за зроблений вибір потрібно буде відповідати своїм вічним життям. Недарма, покаяння (mitanoia – у перекладі з грецької означає зміну свідомості. Тобто людина, що покаялася, повинна піти зі сповіді вже новим творінням, що не хоче і морально нездатне продовжувати грішити. Потрібно неодмінно записувати всякий, хоча й маленький гріх, як тільки згадаєш, а потім покаятися, а то ми все відкладаємо: то гріх малий, то соромно признатися, згодом скажу, а прийдеш каятися – і сказати нічого. Багато тому прикладів, коли перед смертю довго мучаться і не вмирають.

 

Що значить жалувати за гріхи?

Жалувати за гріхи значить збудити в душі біль (не тільки казати словами), що ми Бога зневажили, і відчути обридження до своїх гріхів, небажання мати їх знову. Досконалий жаль походить з любові до Бога, що його ми зневажали, і до Ісуса Христа, якого своїм гріхом ми розпинаємо, як каже св. Павло. Жаль, однак, є недоско­налий, коли боліємо душею тільки то­му, що ми через гріх втратили небо, а заслужили собі на пекло.

Господи, Ісусе Христе, Спасителю мій! Прости мені мої гріхи. У своїй безконеч­ній доброті ти сказав, що не хочеш смерти грішника, але чекаєш, щоб він навер­нувся і жив. Ти, Милосердний, не хочеш моєї загибелі і кожним словом своєї божественної науки кличеш мене до спасіння. Прийми ж моє щире каяття, бо з ціло­го серця жалую за свої гріхи і гиджуся ними.

Митарева молитва:

Боже, милостивий будь мені, грішному; (грішній).
Боже, очисти мої гріхи і помилуй ме­не.
Без числа нагрішив (нагрішила) я, Го­споди, прости мені.

Постанова направитися із цих гріхів

«Покаянням, — говорить святий Іван Золотоустий, — я називаю не тільки відмову від попередніх злих вчинків, але набагато більше — намір робити добрі вчинки». Першою нашою доброю справою є сповідь, бо саме сповідь знищує неправду, примирює нас з Богом, повертає душі мир і спокій, а з ними радість і надію для наших ближніх.

Визнання гріха на сповіді

Коли підходимо до отця-сповідиика робимо знак хреста і вітаємося словами:
Слава Ісусу Христу!

Останній раз сповідався (спові­далася) [ кажемо коли]. Зневажив (зневажила) Бога такими гріхами… і говоримо чи читаємо (наперед приготований листок) гріхи. Вичисляємо гріхи, так як ми їх собі при­гадали в іспиті совісті. Відтак кажемо:
Жалую з цілого серця, що я своїми гріхами зневажив (зневажила) Бога.
Священик подає мені науку і дає покуту. Відтак подає мені розрішення(особлива молитва священика над людиною про розгрішення людині її гріхів), у цей час, хрестячись, молимося:
Боже, милостивий будь мені, грішному (грішній).
Боже, очисти мої гріхи і поми­луй мене.
Без числа нагрішив (нагрішила) я, Господи, прости мені.

Коли священик уже дав розргішення, робимо знак хреста і, дякуючи, відходимо та відбуваємо покуту.

Деякі запитання до роздуму

Чи сповідь є важна, якщо ми навмисно затаїли тяжкий гріх?
Така сповідь є неважна, і через неї допускаємося нового, дуже тяжкого грі­ха: святотатства.

Що робимо, коли ми забули визнати тяжкий гріх на сповіді?
У такім випадку сповідь є важна, і ми не маємо обов’язку її другий раз повторяти. Вистачає, як ми той гріх ви­знаємо на нашій наступній сповіді.