Слава навіки! Дорога Адріано, Не бачу жодної перешкоди в тому, щоб замовити Службу Божу за Вашу маму у п'ятницю, адже це можна зробити після Сорокоустів. Якщо ж саме по часу Вам не виходить тоді можна перенести цю Службу на будь який із запропонованих Вами днів. Тобто можна як у суботу так і в четвер.

Слава навіки! Дорога Вікторіє, священики УГКЦ згадуючи під час Святої Літургії усіх православних християн, не мають на увазі людей якоїсь конкретної конфесійної приналежності до тієї чи іншої Церкви. Слово "православний" тут розуміється як той, хто правильно, правдиво славить Бога. У Святій Літургії чи інших відправах згідно богослужбових книг неодноразово можемо побачити словосполучення "православні християни" і завжди маємо їх сприймати саме в розуміння правдивої прослави Бога та не надавати цьому словосполученню якогось іншого змісту. 

З молитвою за Вас, о. Віталій.

Слава навіки! У традиції  Української Греко-католицької Церкви під Сорокоустами розуміється Служби в час Великого посту, під час яких читаються поминальні молитви за всіх померлих.

Тому, в нашому храмі такого поняття як сорокоусти за  здоров'я немає, однак щоденно служиться Божественна Літургія, на якій є намірення «за всяке прошення», де ви можете подавати на Службу вказуючи імена тих, за кого хочете молитись.

Слава навіки! Зважаючи на ваше запитання, шановна пані, насамперед хочу згадати слова св. Василія Великого, який  писав: “В церкві все благовидно і по чину мусить бути”. Так само, коли ми говоримо про кадіння в храмі, маємо розуміти, що все, що відбувається під час Богослужень, має свою символіку і певні приписи щодо виконання.

Кадіння священних предметів та ікон означає наше шанування Бога та святих, а також ревні прохання до них про заступництво. Якщо служитель кадить людей, то це означає любов і благословення Боже до нас. У цьому випадку на кадіння прийнято схиляти голову і христитись при цьому не потрібно! Маємо розуміти, що кадіння приготовляє нас до молитви, налаштовує на правильний молитовний настрій. Так само, як дим кадила підноситься вгору, так і наші молитви підносяться до самого Бога.

Тож нехай і символ запаленого кадила з пахучим ладаном, завжди нагадує нам про потребу власного духовного росту, роблячи наше духовне життя більш повним та свідомим.

І хоругви, і фани символізують тріумф Христової Церкви. В УГКЦ використовуються як фани так і хоругви. Важливо також памятати, що це питання є більш обрядовим, а не догматичним, тому не варто на цьому сильно акцентувати увагу.

Традиція приносити пожертви на заупокійні служби та сорокоусти у вигляді хліба та цукру є досить давньою та має своє символічне значення. В давнину, коли віруючі приходили в церкви, то просили сиріт, калік, які біля церкви благали допомоги, помолитися за тих, хто відійшов у вічність. Їм давали милостиню в пам’ять про померлого. Окрім хліба носили коливо (пшеницю, яка була солодкою), згодом приносили свічку запхану в цукор, який потім також роздавався бідним. Так люди в теперішній час дуже часто практикують приносити замість цукру різноманітні солодощі, що є всього лиш продовженням того давнього звичаю, який існує в нашій Церкві.

Існує традиція в наших церквах на відповідь до виголосу "Тобі Господи" прихиляти голови, фани, хоругви. Тому це залежить від звичаю конкретної парафії. На мою думку це є виявом зовнішньої форми богопочитання. Важливішим є перебування духа та тіла на спільній молитві.

Щодо Служби Божої на Різдво, то якогося особливого моменту, де б слід було прихиляти фами не вирізняється.

Це єврейське слово, що значить «Господь ангельських сил».

Фани – це полотнища із зображеними на них образами Ісуса Христа, Матері Божої чи святих. Вони представляють конкретну парафію. Призначені для походів, процесій. Під час урочистих відправ з фанами стоять у церкві на знак сповідування нашого Господа та Його перемоги над злом. Тримати фани потрібно зображеннями Христа, Богородиці та святих до людей та до тих, хто тримає. Таким чином фани показують нам, до кого маємо прямувати, а також закликають до перемоги над гріхом та заохочують вірних до наслідування їхнього життя.

Проблема самогубства не є простою і однозначною. Тут, найперше, потрібно розглянути ряд факторів, які привели до самогубства, чи людина це свідомо робила, чи ні, чи, можливо, була в стані депресії, чи під дією сильного стресу.  Щодо запечатування гробу, то священик може це робити, але тільки із благословення місцевого правлячого єпископа. Поминання на Божественних Літургіях за самогубцями не твориться окремо, але лишень у загальному списку із іншими померлими, віддаючи його Божому провидінню і милосердю.