Слава навіки! Зважаючи на ваше запитання, шановна пані, насамперед хочу згадати слова св. Василія Великого, який  писав: “В церкві все благовидно і по чину мусить бути”. Так само, коли ми говоримо про кадіння в храмі, маємо розуміти, що все, що відбувається під час Богослужень, має свою символіку і певні приписи щодо виконання.

Кадіння священних предметів та ікон означає наше шанування Бога та святих, а також ревні прохання до них про заступництво. Якщо служитель кадить людей, то це означає любов і благословення Боже до нас. У цьому випадку на кадіння прийнято схиляти голову і христитись при цьому не потрібно! Маємо розуміти, що кадіння приготовляє нас до молитви, налаштовує на правильний молитовний настрій. Так само, як дим кадила підноситься вгору, так і наші молитви підносяться до самого Бога.

Тож нехай і символ запаленого кадила з пахучим ладаном, завжди нагадує нам про потребу власного духовного росту, роблячи наше духовне життя більш повним та свідомим.

І хоругви, і фани символізують тріумф Христової Церкви. В УГКЦ використовуються як фани так і хоругви. Важливо також памятати, що це питання є більш обрядовим, а не догматичним, тому не варто на цьому сильно акцентувати увагу.

Традиція приносити пожертви на заупокійні служби та сорокоусти у вигляді хліба та цукру є досить давньою та має своє символічне значення. В давнину, коли віруючі приходили в церкви, то просили сиріт, калік, які біля церкви благали допомоги, помолитися за тих, хто відійшов у вічність. Їм давали милостиню в пам’ять про померлого. Окрім хліба носили коливо (пшеницю, яка була солодкою), згодом приносили свічку запхану в цукор, який потім також роздавався бідним. Так люди в теперішній час дуже часто практикують приносити замість цукру різноманітні солодощі, що є всього лиш продовженням того давнього звичаю, який існує в нашій Церкві.

Існує традиція в наших церквах на відповідь до виголосу "Тобі Господи" прихиляти голови, фани, хоругви. Тому це залежить від звичаю конкретної парафії. На мою думку це є виявом зовнішньої форми богопочитання. Важливішим є перебування духа та тіла на спільній молитві.

Щодо Служби Божої на Різдво, то якогося особливого моменту, де б слід було прихиляти фами не вирізняється.

Це єврейське слово, що значить «Господь ангельських сил».

Фани – це полотнища із зображеними на них образами Ісуса Христа, Матері Божої чи святих. Вони представляють конкретну парафію. Призначені для походів, процесій. Під час урочистих відправ з фанами стоять у церкві на знак сповідування нашого Господа та Його перемоги над злом. Тримати фани потрібно зображеннями Христа, Богородиці та святих до людей та до тих, хто тримає. Таким чином фани показують нам, до кого маємо прямувати, а також закликають до перемоги над гріхом та заохочують вірних до наслідування їхнього життя.

Проблема самогубства не є простою і однозначною. Тут, найперше, потрібно розглянути ряд факторів, які привели до самогубства, чи людина це свідомо робила, чи ні, чи, можливо, була в стані депресії, чи під дією сильного стресу.  Щодо запечатування гробу, то священик може це робити, але тільки із благословення місцевого правлячого єпископа. Поминання на Божественних Літургіях за самогубцями не твориться окремо, але лишень у загальному списку із іншими померлими, віддаючи його Божому провидінню і милосердю.

Поминання на Божественних Літургіях за самогубцями не твориться окремо, але лишень у загальному списку із іншими померлими, відаючи Його Божому провидінню і милосердю.

Є  свідчення священиків, які несвідомо служили в намірені за самогубця та погано почувалися  вже під час служіння проскомидії, але, дізнавшись, що це Служба Божа за самогубців, приєднували ці намірення до інших і таким чином могли в доброму самопочутті відслужити Божественну Літургію. Отож, якщо хтось молиться за самогубця, то в першу чергу має відати його Божому провидінню: «якщо, Господи, на це Твоя свята воля, то прийми душу слуги Божого «ім’я».

Також потрібно над місцем, де було скоєне самогубство провести екзорцизм, або хоча б освятити його, звершуючи при цьому чин малого освячення води. Це необхідно тому, що вчинок самогубства завжди супроводжується впливом злого духа і сім’я, в якій було вчинене самогубство, має задуматися, чи в попередніх поколіннях не було самогубства. Якщо це сталося, тоді бажано провести діагностичний екзорцизм над членами сім’ї, тим більше, якщо хтось із членів сім’ї переживав нав’язливі думки про самогубство. Як правило будь-яка людина, яка переживала такі суїцидальні думки, обов’язково має звернутися до священика-екзорциста, або навіть до будь-якого священика, щоб відбути добру сповідь та молитву звільнення.  Будь-яка думка про самогубства ніколи не виходить із тверезого розуму, але завжди є спокусою від злого духа.

Відносно похорону самогубців, то його можна здійснювати лишень із благословення єпископа і власне сам владика визначає спосіб проведення похорону, який із огляду на певні виправдовуючі обставини може визначити такий випадок, не як свідоме та навмисне самогубство, яке є наслідком безбожного життя, але швидше як нещасний випадок, який виникає із причини хвороби.

Дивлячись на таку шокуючу статистику самогубств, нам необхідно задуматися і зробити все необхідне, щоб не допустити опанування злим духом, а саме часто приступати до сповіді та приймати Святе Причастя, практикувати духовне читання та молитву та творити добрі вчинки. А якщо людина відчуває підозрілі напастування, обов’язково нехай звернеться до священика за порадою та молитвою.

Фани – це полотнища із зображеними на них образами Ісуса Христа, Матері Божої чи святих. Вони представляють конкретну парафію. Вони призначені для різного роду літургійних походів, процесій. Під час урочистих богослужінь з фанами стоять у церкві на знак сповідування нашого Господа та Його перемоги над злом. Тримати фани потрібно зображеннями Христа, Богородиці та святих до людей та до тих, хто тримає. Таким чином фани показують нам, до кого маємо прямувати, а також закликають до перемоги над гріхом та заохочують вірних до наслідування їхнього життя

Існує традиція в наших церквах на відповідь до виголосу "Тобі Господи" прихиляти голови, фани, хоругви. Тому це залежить від звичаю конкретної парафії. На мою думку це є виявом зовнішньої форми богопочитання. Важливішим є перебування духа та тіла на спільній молитві. 

У традиції  Української Греко-католицької Церкви під Сорокоустами розуміється Служби в час Великого посту, під час яких читаються поминальні молитви за всіх померлих.

У Православній Церкві сорокоусти – це коли Церквою щодня протягом сорока днів згадують імена написані в записці на сорокоусти. Щодня протягом цього терміну здійснюється вилучення часток із просфори. Сорокоусти замовляються не тільки за упокій, але й за здоров’я, особливо за важкохворих.

У нашому храмі служиться щоденно Божественна Літургія, на якій є намірення «за всяке прошення», тому ви можете подавати на Службу за всяке прошення і пам’ятайте, що крім молитви Церкви також бажано і самим приходити на Богослужіння, якщо маєте таку можливість, особливо, коли ви подаєте на молитву.