Слава навіки! Це не душпастир, а семінарист. По правильнику семінарії, він може одружитися на останьому році навчання.

В історії спасіння Бог завжди обирає для себе вірних слуг, які мають виконати певну місію. Бачимо, ще в Старому Завіті, як Бог покликав Ноя, Авраама-батька нашої віри, Мойсея і безліч інших. Також в Новому Завіті Ісус Христос кличе апостолів. Якщо ми хоча б трохи знаємо Святе Письмо то можемо побачити, що Христос не звертає уваги на стан, вік, посади, освіту чи матеріальне становище апостолів, але він кличе тих яких вибрав. Тут важливо зрозуміти, що не ми вибираємо Бога, але Він нас вибирає.

Стосовно мого покликання до священства, то я не відчув його якось в один момент, чи в якійсь окремій життєвій ситуації. Можу сказати, що це покликання я розпізнавав з глибокого дитинства, коли з батьками молився, відвідував Богослужіння, їздив на різні прощі по святих місцях. Десь коли мені було 5-6 років я вперше сказав батькам, що я хотів би бути священиком на, що вони тільки засміялися. Певне, що це були просто дитячі думки, але вони мене ніколи не залишали. Пізніше я пішов прислуговувати до церкви у вівтарну дружину, а місцевий священик допомагав мені в розпізнаванні покликання, а також був для мене вчителем і прикладом для наслідування.

Під час навчання в семінарії були моменти коли я вагався, сумнівався у покликанні, але за допомогою духівника та наставників я зрозумів, що насправді є покликаним до священства. Важливою  у виборі покликання є є мета - дарування самого себе іншим людям, Євангелію та Царству Божому на шляху священства.