Слава Ісусу Христу, шановний отче!) В мене друг, який є дуже дорогою і близькою мені людиною, раніше у 2014-15рр брав участь у бойових діях на Сході нашої країни і зараз знову підписує контракт, і я вже зараз хвилююся і переживаю за нього. І мені пригадалось, як в одній з передач, де йшлося про бойові дії в нас на сході, дружина військового розказувала, що вона ходила до монастиря і їй там дали молитву, яку ще в роки другої світової жінки давали своїм близьким, вшивали в одяг і ті завжди поверталися живими. Хотіла у Вас отче запитати, чи не можете підказати, що це була за молитва і чи можна було б вишити молитву, наприклад на хустинці і освятити, щоб була як оберіг чи просто як частинка тепла, яку можна було б дати людині із собою? Або можливо можете порадити, що ще можна зробити у даній ситуації. Наперед велике і сердечне Вам спасибі отче за Вашу допомогу і поради! Іванна.

Слава навіки. Дорога Іванко, найбільше, що можемо зробити, щоб захистити свого друга, це щоденно, щиро молитися за його здоров'я та щасливе повернення додому. Такої особливої молитви не знаю, але думаю, що не варто її вишукувати, адже замість цієї молитви можете подарувати своєму другові натільний хрестик - символ нашої перемоги та захист від усіх ворогів видимих і невидимих. Також можете подарувати йому маленький молитовник з якого він також міг би молитися до нашого Господа. Думаю це буде гарним виявом дружньої любові та нагадуванням про те, що ви про нього пам'ятаєте та переживаєте. Нехай Господь охороняє його та всіх наших воїнів. З молитвою, о. Віталій.

Славімо Його! Дорога Тетяно, не впевнений, що до кінця розумію суть Вашого запитання, але все ж постараюсь відповісти. По-перше, на сповіді, найкраще, все називати своїми іменами, іншими словами, казати все так як було, тоді не будемо переживати, чи кось сказав, чи правильно, і. т. д.  Ну, а по-друге, ви запитали про гріх. Так? звісно, що гріх, бо якщо не зустрічаєтесь, то і не цілуйтесь, адже, поцілунок, це те, що даруємо тому кого любимо, точно не при першій зустрічі, але скоріше на певному етапі ваших відносин. Ну, а якщо мова йде про поцілунки у ліжку, то це вже тільки після шлюбу. З повагою, о. Віталій.

Славімо Його! Так, звичайно. Можете записатися безпосередньо у храмі, або ж за номером телефону 096 61 19 515.

З молитвою за Вас, о. Віталій

Дорога Вікторіє! Коли запитую людей, що таке молитва, мабуть найперше і найчастіше, що відповідають люди, що це розмова з Богом. І це правильна відповідь. Наша молитва є спілкуванням з Богом, а тому добре було б до цієї розмови приготуватися та ставитися з неабиякою пошаною, враховуючи те, що це розмова з самим Богом. Однак, апостол Павло у постланні до Колосян закликає нас молитися повсякчасно, де б ми не були, що б ми не робили, чи то вдома, чи по дорозі на роботу, чи коли працюємо, чи відпочиваємо. Іншими словами кажучи, немає заборони молитися лежачи, але і не є правильно молитися тільки лежачи...Отже, хотів би дати Вам простеньку пораду. Старайтеся кожного дня хоча б кілька хвилинок молитися перед іконою, приклякнувши на коліна, засвітивши свічку, а якщо маєте добру практику молитися більше, чи інші молитви, наприклад, вервицю чи ще якісь набожества, то можете їх мовити в той спосіб який буде більш зручніший. Думаю так буде досить добре. З молитвою за Вас, о. Віталій. 

Слава навіки! Мабуть найкращими молитвами у цій ситуації та й взагалі є молитви встановлені Церквою - щоденні, ранішні чи вечірні. У молитві "Отче Наш", якої навчив нас сам Ісус молимось: "...і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого." Тому раджу Вам сумлінно молитися ці молитви щодня, крім того ходити до храму Божого, читати Святе Письмо а також сповідатися та приступати до Святого Причастя. Нехай благословить Вас Господь. З молитвою, о. Віталій.

В мого чоловіка був старший брат, він помер в молодому віці. І моя свекруха чомусь вирішила, що це хтось щось зробив йому погане" . Ну Ви зрозуміли. Я в таке не вірю.Свекруха привезла додому "бабку ", щоб та щось поговорила.
Маю двох діток, хлопчику 2 роки, він неспокійно спить вночі. І свекруха причепилась, щоб я прийшла з дитиною, хай та "баба" і нам поговорить. Я не хотіла! Але пішла, щоб не образити свекруху. І та жінка помолилась , і взяла Одяг моєї дитини" відговорити" вдома. Взяла гроші, та одяг дитячий не віддала, каже що десь загубився.І тепер я вже сама почала боятись, щоб вона нічого поганого там не робила. Хоч я в це не вірю, та ця думка переслідує мене. І я дуже каюсь,Що пішла заради свекрухи, щоб бути "доброю". Що мені робити?Совість мені не дає спокою. Дякую.

Дорога Лідіє, на запитаня що робити? Відповідь одна - йти до сповіді, та ще й свекрусі сказати щоб висповідалась, бо тільки через Святі Тайни Сповіді та Святого Причастя, ми нищимо будь яку дію зла на нас. З дитиною підіть до священика, нехай помолиться над ним. На майбутнє завжди ігноруйте подібні поради, тому що будь яке ворожіння є важким гріхом проти першої заповіді Божої - Нехай не буде в тебе інших богів окрім Мене. І це стосується як до тих, хто проводить цей обряд так і до тих, хто звертається до ворожки. Не бійтеся, а моліться і Господь буде оберігати Вас і вашу сім'ю. З молитвою за Вас, о. Віталій.

У традиції нашої Церкви завжди наголошувалося на тому, що татуювання це те, що ніяк не допомагає людині осягнути її основну мету - спасіння своєї душі, а отже є непотрібним та ніяким чином не прикрашає нашого тіла, що є творінням рук Божих. Тому перш ніж наважуватися на цей крок слід дати собі відповідь на запитання: Для чого мені це? Що і кому я хочу цим показати чи довести? Є слова Святого Письма: «Заради померлого не робіть надрізів на тілі вашому, не наколюйте на собі письма. Я Господь» (Лев 19, 29). Для мене цього достатньо, хоча багато хто вважає ці слова зверненням до Старозавітнього люду. А щодо другої частини Вашого запитання, то слід знати, що кожен гріх з якого ми каємося Бог пробачає через Святу тайну Сповіді.

Дорога Марино, знаємо, що немає людини, щоб жила і не грішила, та щасливою є та людина яка усвідомлює свій гріх, та перепрошує за нього у святій Тайні Сповіді. Тож ви на вірному шляху. Бог з великою радістю пробачає нам наші провини чи образи, бо є досконалим у своїй любові. Сам Господь сказав: "Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння." Лк.15:7.

Наша мета щодня ставати подібними до Бога своїми словами, думками та вчинками. Та нам часом є досить важко відпускати з серця образу чи якусь несправедливість щодо нас, однак не слід опускати руки, якщо щось не виходить, а навпаки, ще більше докладати зусиль, молитися та вірити, що Бог допоможе нам відпустити те, що нас тривожить. Тож, заохочую Вас продовжувати приступати  до Святих Тайн Сповіді та Причастя, а також раджу звернутися до священика на духовну розмову, щоб отримати більш детальну пораду як діяти у Вашій ситуації. З молитвою за Вас, о. Віталій.

 Немає людини, яка б жодного разу не помилилася. Довірте цю ситуацію Богові, який ніколи не прагне вчинити людині зло. Щира і правдива молитва ніколи не нашкодить. Не переживайте, це ніяк не нашкодить людям тим за кого ви молилися. 

Слава навіки! Дорога Надіє, одним із найбільших подарунків які Господь дав людям є дар любові та створення сім'ї, а отже дар покликання до подружнього життя - бути чоловіком чи дружиною. Бог кличе кожного із нас дати належну відповідь на Його любов за посередництвом іншої особи, з якою одружуємося. Цю любов Він об'явив, віддаючи за нас своє життя. Тому найбільш адекватною відповіддю на таку жертвенну любов Бога – це віддати своє життя навзаєм. У подружжі ми здійснюємо це віддання за посередництвом іншої особи. З любові до іншої особи ми вповні віддаємо себе їй, а вона нам, а відтак разом віддаємо себе Богові. В особливий спосіб бути дружиною священика - це бути добрим прикладом для себе та інших, хто цього потребує. Це велика Божа ласка та відповідальність одночасно.