Слава навіки! Будь яка річ, яку ми освячуємо, дається нам для того щоб через цю річ ми відчували Божий захист, його опіку, а також нагадування що ми є християни, маємо пам’ятати про щоденну молитву, про те що цей хрестик чи медалик, ми носимо не просто так, а власне як видимий знак своєї віри. Щодо того, що робити з хрестиком, який ми з тих чи інших причин не вживаємо, то тут важливо є зберігати його в належному місці, де й інші посвячені речі (ікони, образи). Також ви можете його подарувати дорогій Вам людині, чи навіть продати, однак знову ж таки, щоб ця людина пам’ятала, що це не просто прикраса, а знак святого хреста, який маємо носити з великою пошаною до Того, хто через нього подарував нам відкуплення – Господа нашого Ісуса Христа.

Слава навіки. Важливо знати, що якась річ, чи вона є вторинного вжитку, чи людини, яка вже померла, не може нести для мене якоїсь шкоди, тоді, коли я перебуваю в Божій опіці, коли відчуваю Божу присутність у своєму житті. Запорукою цього є щоденна молитва, читання Святого Письма, часта Сповідь та Святе Причастя. Коли стараюся так жити це є виявом правдивої віри в Бога, який любить та захищає кожного.

 

Слава навіки! Дорога Ольго, щиро дякуємо за ваше питання. Духовне читання, як таке є дуже важливим аспектом формування зрілого християнина, зокрема різні молитовні практики сприяють розвиткові духовності. Важливо в кожному побожному практикуванні зважати на думку Святої Церкви, зокрема її апостольського уряду, єпископів і священників. Отож всяка література, що має благословення на друк місцевим єпископом є дозволеною.  Більш того, нам не потрібно чекати цілий рік для того, аби знайти Божу Благодать, ми маємо змогу отримувати її щодня, приступаючи до Святих Таїнств Сповіді та Євхаристії.

Слава навіки!

Дорога Мар’яно, дуже приємно, що наші парафіяни турбуються такими питаннями. Питання досить складне і потребує звернення до історії Церкви, а також всесвітньої історії. Отож в часи перших християн подію Христового Воскресіння святкували щонеділі, але згодом, зокрема на перших всесвітніх церковних соборах вирішили, що ця велична подія потребує окремого святкового дня. Але оскільки не можливо було встановити календарно, коли це сталось, то церковні ієрархи вирішили встановити самостійно день цього «Торжества над торжествами», тобто Воскресіння Христового, або Великодня, як ми звикли називати.
Справа в тому, що Ісус був розп’ятий перед єврейською Пасхою, а вона кожного року, згідно з традиції євреїв, міняється згідно місячного календаря. А як відомо, наш сонячний календар дещо відрізняється від єврейського місячного.
Хочемо чи не хочемо, нам треба дотримуватися дати єврейської Пасхи і святкувати Воскресіння в першу неділю після першого весняного повного місяця, після дня весняного рівнодення – 21 березня за новим стилем. Так було прийнято в Олександрійській церкві і так поширилось на всіх.
Таким чином, Пасха за місячним календарем буває в один визначений час, а по календарю громадянському, сонячному, отримує різні дати на протязі 35 днів – з 22 березня по 25 квітня за новим стилем.

Сподіваюсь, що вповні відповів на Ваше питання.

Хай благословить Господь

Слава навіки! Дорога Галино, насамперед, слід пам'ятати, що хустка, звичайно ж, сама собою не впливає ні на молитву, ні на наш духовний зріст. Її використання зумовлене давніми і глибокими культурними коріннями багатьох народів. У нашому народі здавна існував звичай, що дівчата до заміжжя не носили хустки, а заміжні жінки завжди покривали голову. В наш час хустка не несе такого значення, як колись, і відсутність хустки не означає чогось негативного. Зовнішній вигляд, безумовно, важливий, і він має відповідати нормам християнської моралі. Таж і апостол Павлопро покривання голови, в листі до Коринтян мовить:  Кожний чоловік, що молиться чи пророкує з покритою головою, соромить свою голову. А кожна жінка, що молиться чи пророкує з непокритою головою, соромить свою голову.(ІКор. 11.4-5) 

Важливо прислухатися до ниших звичаїв та обрядів при цьому завжди пам'ятати, що головне, щоб наші серця були щирими і відкритими для Бога і ближніх.

Дорогий Назарій, щоб позбутися будь-якої поганої звички потрібно найперше усвідомити, що для цього потрібно прикласти дуже багато зусиль, щоб день за  днем слідкувати за собою та коли прийде спокуса до гріха лихослів'я зуміти вистояти. Також, слід пам'ятати, що лукавий не хоче, щоб ми своєю молитвою прославляли Бога, тому і посилає різні думки чи спокуси, щоб відволікти нас від розмови з Богом. Нехай Бог дарує Вам витривалість у вашій духовній боротьбі.

Не переставайте молитись та здійснювати духовні практики, які розпочали. Пам'ятайте, що сказав Христос: "Моліться і дасться вам". Окрім, старайтеся, як можна більше часу проводити з вашим чоловіком, спілкуйтесь з ним, налагоджуйте з ним відносини та згодом старайтеся говорити з ним конкретно про дану проблему. Постарайтесь зрозуміти чому Ваш чоловік п'є? Що це йому дає? Можливо, він від чогось намагається втекти чи тому подібне.  Подружня любов, порузуміння, спільна молитва, Свята Літургія, жертвенність мають бути для вас основою для вирішення цієї проблеми. Нехай Бог подарує зцілення для вашого чоловіка.

 

На могилу ходити можна і носити що бажаєте - це не має вагомого значення. Найважливіше, це жити далі, молитися і знову просити Бога про дар материства, адже надто сумувати і плакати ніколи не є кращий варіант, це неначе не відпускати душу дитини. Бог хоче, щоб ми жили дальше і своїм християнським життям, молитвами, участю у Святих тайнах Сповіді та Причастя, показали, що ми не впадаємо у відчай, але всеодно прагнемо бути доброю мамою, дружиною, та просимо в Нього щоб Він взяв під свою опіку все наше життя. Нехай Бог вас благословить!

Викидати на сміття не бажано, тому що це все таки хрест, і знамення Господа нашого Ісуса Христа на якому він відкупив нас від гріхів. Можна закопати, якщо він не великих розмірів, там де він нікому не буде заважати, як такого особливого обряду  тут немає. Та як на мене, найкраще, запитати в місцевого священика, як ваша парафія робить це з хрестами із цвинтаря, які вийшли з ужитку і непотрібні.

Страх - є наслідком, важливо знайти  причину звідки він походить. Важливо є з молитвою, просити Св.Духа, щоб допоміг вам розпізнати - де є корінь ваших страхів і неспокою. Рекомендую вам зробити "ГЕНЕРАЛЬНУ" сповідь з цілого життя, повністю проаналізувати все своє життя і довірити його Богові.

Ще один важливий аспект -  є те, чи не маєте так зване самонавіювання, тому, що часом людина може сама собі навіювати різного роду проблеми чи неспокій. Також раджу вам прочитати книгу - "Самонавіювання" видавництво "Свідчадо", в якій можете знайти багато цікавого а можливо і відповідь саме на ваше запитання.