Зрада є раною подружжя. Але у зраді є причини, тому найперше необхідно зрозуміти, які причини привели до зради. Найперше необхідно просити у Бога сили духовно вистояти, та навернути чоловіка до усвідомлення відповідальності перед подружжям. По друге, необхідно пошанувати свою гідність як жінки, тобто ви маєте сказати чоловікові, що те, що він робить глибоко руйнує подружні відносини, ображає Бога,  Вас  та Церкву перед якими обіцяв бути вірним.

Ваша сила має бути в силі духа, та не відповісти злом на зло. Ви маєте промовити до його сумління вашою гідністю, поставою та вимогливою любовю, а це означає, я тебе чоловіче люблю, але не дозволю топтатися по моїй гідності.

Слава навіки! Насамперед, ви маєте запитати себе, що було перешкодою тому, що ви не повінчалися в Церкві одразу, як вирішили поєднати своє життя, та чи існує ця перешкода сьогодні? Якщо перешкоди немає, крім відсутності свідоцтва про Хрещення(є особи, які можуть підтвердити факт вашого Хрещення), то закликаю вас, якнайскоріше наважитись прийти до храму, та вислухавши курс передподружніх наук, прийняти Св. Тайну Подружжя. 

Найперше хочу подякувати вам за ваше розуміння важливості пройти передшлюбні науки. Щодо того, щоб проходити окремо, то це не є рекомендовано, тому що ви разом маєте переживати свої емоції, враження, обмінюватися думками на спільні почуті думки, а це поодинці зробити важко. Якщо ви вирішили вінчатися, поєднатися на ціле життя, то важливо разом пройти цю сторінку підготовки. Тому раджу вам знайти спосіб, для того, щоб разом пройти передшлюбні науки. Пізніше це оціните, як це важливо і корисно!

Бог створив людину свобідною і розумною, а це означає, що ми маємо свобідно приймати рішення на основі зрілості своєї віри. Кожен із нас вибирає із ким зустрічатися, або не зустрічатися і в цьому суть свободи. Але також ми можемо просити у Господа, щоб він відкривав нам очі, щоб ми могли пізнавати, чи та людина із якою я зустрічаюся, є саме тою особою, з якою я можу розділити своє життя і не матиму страху та недовіри до подруга в подружньому житті.

Кожна людина має роздумувати , чи одружуватися чи ні. Подружжя не є самоціллю, щоб просто бути одруженим, щоб не залишитися самотнім. Подружжя – це є самовідречення себе, щоб послужити іншому. Подружжя – це є союз між чоловіком і жінкою, який заснований Богом і наділенний Його законами і за своєю природою призначається для добра подругів, народження і виховання дітей. У Святому Письмі ми читаємо: «Не добре бути чоловікові самому, сотворю йому поміч, відповідно для нього» (Бт.  2. 18). А питання чи одружуватися, чи ні, це належить до свободи людини. І чи подружжя є тягарем також залежить від світосприйняття особи. 

Не можна позбавляти когось права виявляти прихильність і любов, однак це завжди має відповідати характерові стосунків, які є між особами. Ніжність, пестощі настільки є допустимі, наскільки виражають правду, а не є брехливими і тільки шукають свого задоволення. Врешті мотивом петингу буває інтенсивна мастурбація, в якій людина шукає постійно нових стимулів. Етична проблема полягає у тому, що людина шукає просто насолоду, яку приносить тіло іншої людини. Петинг не є тим, що служить добру особи, оскільки живить сексуальний егоїзм і домінацію сексуальних цінностей над цінностями особи. Тут домінує пережиття приємності , а не справжня зустріч з особою, зводить іншу особу до рівня об’єкту задоволення, це є т. зв. своєрідний штучний замінник правдивих подружніх інтимних стосунків. Тому вирішенням для вас є знайти гармонію і баланс у різниці потягів до статевих стосунків, де не буде домінації, а повага і любов один до одного.

У Католицькій Церкві немає розлучення, але Церква може розглядати питання дійсності і правосильності подружжя. Тому ви можете звернутися до місцевого церковного суду УГКЦ , щоб представити вашу справу, і саме трибунал може ствердити, чи ваше подружжя було укладене правосильно, чи ні! Церковний трибунал знаходиться в місті Івано-Франківську по вул. Василіянок 64. 

Дитина має природне маво знати хто її батько. Рано чи пізно вона вас про це запитає. Батько для дитини найперше є батьком, а тоді мусульманин, чи християнин. Тому, ви маєте повідомити правду дитині і виправити ситуацію. А щодо того, що ви не є в шлюбі, то вас ніхто не має права змусити одружитися, ні вас, ні батька дитини. Прикро є, що люди, коли роблять вчинки, не завжди думають про наслідки. Якщо б ви дотримувалися Божих заповідей і не вступали в дошлюбні інтимні  стосунки, то не було б і проблеми і совість не мучила б.

На шлюб необхідно взяти: обручки; вінчальні свічки; рушник; хустку для покриття голови нареченої.

Відповідаючи на Ваше запитання, найперше хочеться запитати Вас, чи ви усвідомлюєте, що  в одруженні з особою інших світоглядних поглядів, на мою думку, є трудне до розуміння саме співжиття. Коли "двоє стають одним тілом" у них повинні бути солідарні погляди, уподобання і, якщо вони ще на початку спільного життя є трохи відмінними, то з часом у подружжі стають однакові привички, смаки і т д.

Подружжя завжди мало б проживати моменти радості і труднощі разом, про що говориться у присязі при одруженні. І тут мені трохи важко уявити: як ви будете молитися разом, як святкувати (напр. Ви ідете у неділю до церкви, а він - у п’ятницю - у мечеть. Чи ви разом ходитимете? Наступне питання - як святкувати свята, які є різними для кожного з вас?), а особливо - як виховувати дитину, як пояснювати їй свої різні бачення Бога?

Щодо умов укладення шлюбу, то після дотримання наступних умов (всіх норм церковного права) ви зможете одружитися з особою приналежної до іншої релігії. Для того Вам необхідно:

  • Звернутися до Вашого отця-пароха за місцем Вашого проживання, який в свою чергу має звернутися до свого Правлячого Єпископа, щоб отримати необхідну диспензу (дозвіл) на шлюб з особою іншої релігії;
  • Також Ви повинні заповнити анкету-документ, в якій обіцяєте не покинути Католицьку Церкву та робити все можливе, щоб Ваші діти були охрещені в Католицькій Церкві.

Про це говорить Канонічне право, зокрема Кан. 814 – Дозвіл з виправданої причини може дати місцевий Ієрарх, але нехай його не дає, якщо не будуть виконані такі умови:

  • 1-е - католицька сторона повинна заявити, що вона готова відсунути від себе небезпеку втрати віри, і дати щиру обіцянку, що зробить усе в міру сил, щоб усі діти були охрещені і виховані в католицькій Церкві;
  • 2-е - друга сторона повинна бути своєчасно повідомленою про обіцянки, які дала католицька сторона, так щоб справді була свідома змісту обіцянки і зобов'язання католицької сторони;
  • 3-є - обидві сторони повинні бути ознайомленими з цілями й істотними особливостями подружжя (єдність і нерозривність), яких не може виключити жодна сторона.

Щодо дітей, то відповідь, що ви маєте зробити усе можливе, щоб діти були охрещені і виховані в Католицькій Церкві, то ж запитайте самих себе, чи це можливо у вашому подружньому житті?