У Католицькій Церкві ви не можете повінчатися, оскільки для Католицької Церкви шлюб, який був укладений в Православній Церкві, залишається дійсним. Рівно ж в Католицькій Церкві немає розлучення. Але ви можете звернутися до місцевого церковного суду УГКЦ , щоб представити вашу справу, і саме трибунал може ствердити, чи ваше подружжя було дійсно укладеним, чи ні!

Таїнство Хрещення і Таїнство шлюбу є двома відмінними Таїнствами. Коли ідеться про Хрещення дитини, то для цього необхідна обґрунтована надія, що вона буде вихована в християнській вірі та згода батьків, або принаймні одного із них. Коли іде мова про хресних батьків, то вони мають належати до Католицької Церкви, або принаймні одна сторона католицька, вести християнський спосіб життя і мати намір виконувати це завдання.

Коли мова іде про Таїнство Вінчання, то для цього необхідно підготовка, тобто наречені мають пройти курс передшлюбної катехизації, щоб усвідомити суть Таїнства шлюбу.

Тому, якщо люди, які бажають прийняти Таїнство Вінчання пройшли відповідну підготовку і не мають жодних перешкод до вінчання, тоді можна спочатку повінчатися батькам, а потім здійснити Таїнство Хрещення і Миропомазання, для того, щоб батьки перебували у Божій благодаті.  

Свідки при св. Тайні Вінчання є лише свідками. Із цим не пов’язано виконання якогось завдання, крім того, щоб свідчити перед іншими про укладення Таїнства Вінчання, коли буде у цьому потреба. Тому вони можуть бути кумами дитини, але умова — вести християнський спосіб життя.

Слава навіки! Так, це є тяжкий гріх, порушенням Заповіді Божої, оскільки статеві стосунки зарезервовані для подружжя, тому що тільки в ньому запевнюється бажаний Богом нерозривний зв’язок між єднальним і дітородним значенням статевості, яка встановлена для підтримування, зміцнення і вираження остаточної спільноти життя – «одне тіло» (пор. Мт 19, 5).Це означає, що в дошлюбному періоді статеві стосунки  нелегітимні і від них треба відмовитися (зберегти незайманість). Подружжя християн  священне, і до нього слід ввійти чистими, тобто вільними від гріха (чистота серця, намірів, думок). Незайманість, чистота, цнотливість – попри все, що зараз на цю тему говорять у світі, – має велике значення і ціну, оскільки є справжнім приготуванням до того, аби бути цілісним даром любові в подружжі. Можливо, і через те зараз маємо такий занепад подружніх і сімейних цінностей, що люди так легко відмовляються від цієї чесноти, що якраз дозволяє зрозуміти власну статевість як покликання до любові та дарування життя, яка розвиває справжню зрілість особи і чинить її здатною шанувати і плекати «весільне значення» тіла.

Інколи можна почути такий аргумент: якщо хлопець і дівчина вже заручені і мають твердий намір одружитися, то чи є різниця, чи матимуть вони статеві стосунки до чи після шлюбу. Я. Салій пише так: «Тілесне самовідання має базуватися на попердній, повній особистій самовіддачі. У період заручин хлопець і дівчина ще не є повністю віддані один одному, вони тільки прагнуть того. Тому ще не настав час демонструвати, також і тілом, свою цілковиту самовіддачу. Її ще немає, а життя – об’єктивний екзаменатор правдивості наших учинків – рано чи пізно виявить фальшиву маску ніби цілковитої відданості в любові наречених… Імітація такої любові-відданості може тільки зашкодити любові, особливо в майбутньому. Вчення Церкви – це не лише заборони. Чи хтось забороняє садівникові підганяти ріст пелюсток, які тільки-но виклюнулися з трояндового пуп’янка? Сама природа троянди така, що брак терпеливості в чеканні квітки може привести до змарнування чудової троянди. Так само і з любов’ю осіб, які постановили стати подружжям. Якщо вони почнуть удавати подружжя, хоч ним ще не є, то нехай рахуються з тим, що такий поспіх може зашкодити навіть найчудовішому і перспективному коханню». Так само В. Тробіш, відповідаючи на запитання одного юнака, чому потрібно жити в чистоті аж до шлюбу, відповів: “я не маю наміру позбавити тебе задоволення, але хотів би вберегти тебе, щоб ти не зіпсував собі однієї з найбільших радостей життя. Зірвавши квітку з помаранчевого дерева, ніколи не відчуєш смаку його плоду”.

Не зважаючи на те, що ви хочете брати шлюб у православній Церкві, ви маєте дотримуватися приписів закону Церкви до якої ви належите, тобто Греко-Католицької. А у Католицькій Церкві немає розлучення чи благословення на повторний шлюб, як у Православній Церкві, тому, щоб отримати дозвіл на вінчання у цьому випадку ви маєте звернутися до нашого церковного трибуналу УГКЦ (м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок 64), щоб трибунал відповів чи попередній шлюб укладений у Православній Церкві дійсний, чи є підстави його вважати недійсним. Саме церковний трибунал вирішить як діяти у цій ситуації.

Якщо ви одружитеся без дозволу церковного трибуналу, то цей шлюб для католицької Церкви буде недійсний, тому зрозуміло, що ви не зможете приймати причастя у Греко-католицькій Церкві.

Слава навіки! Ні, не можна, найперше потрібно узаконити подружжя перед державою, тому що ви також покликані до відповідальності перед суспільством, а також виголосити оповіді у храмі до якого ви належите.

Перешкод для одруження у цьому випадку немає, якщо син вашого хресного батька не є вашим братом.

Уділити Таїнство Подружжя священик може, якщо не має із сторін, які мають бажання взяти шлюб, перешкод перед цивільним законодавством, наприклад, щодо віку. Рівно ж, бажано як найскоріше взяти і цивільний шлюб, щоб перед державою також мали права і користали привілеями як «законне подружжя».

Для того, щоб прийняти Таїнство Подружжя, людина насамперед має бути охрещена. Рівно ж брати шлюб із одруженою особою не тільки не можна неохрещеному, але і християнину, оскільки особа, яка є одружена, зв’язана подружніми узами і це є перешкодою до св. Таїнства Подружжя.

Статеві стосунки між чоловіком і дружиною є Богом благословенні. «Будьте плідні, множтеся і наповняйте землю» (Бут. 1, 28). Це завдання доручає Господь сім’ї, закликаючи відповідально сповнювати його. Мета подружжя – творити спільноту життя і любови, у якій, з Божого благословення, народяться діти. Тільки подружжю належить право мати статеві стосунки, або з якихось причин тимчасово відмовитися від них. Причини утримання від інтимних стосунків можуть бути різні: здоров’я, емоційний стан, релігійні мотиви тощо. Рішення про тимчасове утримання (більш або менш тривале) приймає саме подружжя.

Колись статевий акт заради задоволення та приємности вважали гріхом. Тому й існують досі думки, що інтимні стосунки гріховні, і їх варто уникати, зокрема під час посту.

Сьогодні Церква не вважає статевий стосунок гріховним. Приємність, яку отримують подруги від взаємного тілесного, емоційного та духовного єднання, є Богом благословенна. Саме Господь так створив чоловіка й жінку, щоби через взаємну любов вони віднаходили мир і радість в акті цілковитого дарування. Тому Церква не вимагає в подружжя утримуватися від статевих стосунків під час посту. Кожен має самостійно