Слава навіки! Так, це є тяжкий гріх, порушенням Заповіді Божої, оскільки статеві стосунки зарезервовані для подружжя, тому що тільки в ньому запевнюється бажаний Богом нерозривний зв’язок між єднальним і дітородним значенням статевості, яка встановлена для підтримування, зміцнення і вираження остаточної спільноти життя – «одне тіло» (пор. Мт 19, 5).Це означає, що в дошлюбному періоді статеві стосунки  нелегітимні і від них треба відмовитися (зберегти незайманість). Подружжя християн  священне, і до нього слід ввійти чистими, тобто вільними від гріха (чистота серця, намірів, думок). Незайманість, чистота, цнотливість – попри все, що зараз на цю тему говорять у світі, – має велике значення і ціну, оскільки є справжнім приготуванням до того, аби бути цілісним даром любові в подружжі. Можливо, і через те зараз маємо такий занепад подружніх і сімейних цінностей, що люди так легко відмовляються від цієї чесноти, що якраз дозволяє зрозуміти власну статевість як покликання до любові та дарування життя, яка розвиває справжню зрілість особи і чинить її здатною шанувати і плекати «весільне значення» тіла.

Інколи можна почути такий аргумент: якщо хлопець і дівчина вже заручені і мають твердий намір одружитися, то чи є різниця, чи матимуть вони статеві стосунки до чи після шлюбу. Я. Салій пише так: «Тілесне самовідання має базуватися на попердній, повній особистій самовіддачі. У період заручин хлопець і дівчина ще не є повністю віддані один одному, вони тільки прагнуть того. Тому ще не настав час демонструвати, також і тілом, свою цілковиту самовіддачу. Її ще немає, а життя – об’єктивний екзаменатор правдивості наших учинків – рано чи пізно виявить фальшиву маску ніби цілковитої відданості в любові наречених… Імітація такої любові-відданості може тільки зашкодити любові, особливо в майбутньому. Вчення Церкви – це не лише заборони. Чи хтось забороняє садівникові підганяти ріст пелюсток, які тільки-но виклюнулися з трояндового пуп’янка? Сама природа троянди така, що брак терпеливості в чеканні квітки може привести до змарнування чудової троянди. Так само і з любов’ю осіб, які постановили стати подружжям. Якщо вони почнуть удавати подружжя, хоч ним ще не є, то нехай рахуються з тим, що такий поспіх може зашкодити навіть найчудовішому і перспективному коханню». Так само В. Тробіш, відповідаючи на запитання одного юнака, чому потрібно жити в чистоті аж до шлюбу, відповів: “я не маю наміру позбавити тебе задоволення, але хотів би вберегти тебе, щоб ти не зіпсував собі однієї з найбільших радостей життя. Зірвавши квітку з помаранчевого дерева, ніколи не відчуєш смаку його плоду”.

Не зважаючи на те, що ви хочете брати шлюб у православній Церкві, ви маєте дотримуватися приписів закону Церкви до якої ви належите, тобто Греко-Католицької. А у Католицькій Церкві немає розлучення чи благословення на повторний шлюб, як у Православній Церкві, тому, щоб отримати дозвіл на вінчання у цьому випадку ви маєте звернутися до нашого церковного трибуналу УГКЦ (м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок 64), щоб трибунал відповів чи попередній шлюб укладений у Православній Церкві дійсний, чи є підстави його вважати недійсним. Саме церковний трибунал вирішить як діяти у цій ситуації.

Якщо ви одружитеся без дозволу церковного трибуналу, то цей шлюб для католицької Церкви буде недійсний, тому зрозуміло, що ви не зможете приймати причастя у Греко-католицькій Церкві.

Слава навіки! Ні, не можна, найперше потрібно узаконити подружжя перед державою, тому що ви також покликані до відповідальності перед суспільством, а також виголосити оповіді у храмі до якого ви належите.

Перешкод для одруження у цьому випадку немає, якщо син вашого хресного батька не є вашим братом.

Уділити Таїнство Подружжя священик може, якщо не має із сторін, які мають бажання взяти шлюб, перешкод перед цивільним законодавством, наприклад, щодо віку. Рівно ж, бажано як найскоріше взяти і цивільний шлюб, щоб перед державою також мали права і користали привілеями як «законне подружжя».

Для того, щоб прийняти Таїнство Подружжя, людина насамперед має бути охрещена. Рівно ж брати шлюб із одруженою особою не тільки не можна неохрещеному, але і християнину, оскільки особа, яка є одружена, зв’язана подружніми узами і це є перешкодою до св. Таїнства Подружжя.

Статеві стосунки між чоловіком і дружиною є Богом благословенні. «Будьте плідні, множтеся і наповняйте землю» (Бут. 1, 28). Це завдання доручає Господь сім’ї, закликаючи відповідально сповнювати його. Мета подружжя – творити спільноту життя і любови, у якій, з Божого благословення, народяться діти. Тільки подружжю належить право мати статеві стосунки, або з якихось причин тимчасово відмовитися від них. Причини утримання від інтимних стосунків можуть бути різні: здоров’я, емоційний стан, релігійні мотиви тощо. Рішення про тимчасове утримання (більш або менш тривале) приймає саме подружжя.

Колись статевий акт заради задоволення та приємности вважали гріхом. Тому й існують досі думки, що інтимні стосунки гріховні, і їх варто уникати, зокрема під час посту.

Сьогодні Церква не вважає статевий стосунок гріховним. Приємність, яку отримують подруги від взаємного тілесного, емоційного та духовного єднання, є Богом благословенна. Саме Господь так створив чоловіка й жінку, щоби через взаємну любов вони віднаходили мир і радість в акті цілковитого дарування. Тому Церква не вимагає в подружжя утримуватися від статевих стосунків під час посту. Кожен має самостійно